Українською | English
usaid banner

Номер журналу. Статті

№1(25) // 2009

 

Обкладинка

 

1. оригінальні дослідження

 

Аневризмектомія і пластика лівого шлуночка у пацієнтів з гігантськими задньобазальними аневризмами серця

В.І. Урсуленко

Мета роботи — оцінити ефективність розробленої нами методики аневризмектомії і пластики дефекту лівого шлуночка (ЛШ) після резекції гігантських задньобазальних аневризм лівого шлуночка (ЗБ АЛШ).

Матеріали і методи. У Національному ІССХ ім. М.М. Амосова за період із січня 2006 до жовтня 2008 р. прооперовано 1943 хворих з ішемічною хворобою серця. З них у 293 (15,1 %) ішемічна хвороба серця поєднувалася з АЛШ. У 7 (2,4 %) пацієнтів виявлено гігантську ЗБ АЛШ. Нами розроблено раціональніший і простіший метод резекції цих форм аневризм серця. Оригінальність методу — відтинання мішка аневризми зсередини: спайки розділяють тільки на невеликій частині передньолатеральної стінки мішка аневризми завширшки 2—3 см від її основи над здоровим міокардом завдовжки приблизно 1/3 периметра її верхнього кола. Потім роблять подовжній розріз завдовжки 4—5 см і виходить Т-подібний розріз стінки аневризми. Затискачем Аліс розводять краї розрізу, і спеціальними ложечками, лапчастими затискачами і кюретками видаляють тромби в ділянці шийки мішка аневризми. Після видалення тромбів зсередини на відстані 2 см від основи шийки аневризми відтинають мішок аневризми.

Результати та обговорення. Початково значно збільшені величини кінцеводіастолічного об'єму в усіх хворих зменшилися на 20—40 %, що супроводжувалося зменшенням кінцевосистолічного об'єму і збільшенням фракції викиду, яка в усіх хворих була менша за 45 %, тобто на 20—25 %. В усіх хворих перед операцією спостерігали збільшені кінцеводіастолічний тиск у ЛШ, систолічний і діастолічний тиск у легеневій артерії, у всіх 3 обстежених у динаміці величини цих показників знизилися на 45—47 %. Контрольна рентгенконтрастна вентрикулографія засвідчила хороший ефект щодо відтворення геометрії ЛШ.

Висновки. Розроблена нами методика відтинання ЗБ АЛШ зсередини і пластики дефекту ЛШ з подальшим герметичним зшиванням країв мішка аневризми вирізняється простотою і доступністю, забезпечує хороший ефект щодо відтворення геометрії ЛШ і поліпшення його систолічної функції.



Ключові слова: ішемічна хвороба серця, гігантські задньобазальні аневризми лівого шлуночка, аневризмектомія, пластика лівого шлуночка

 

Аневризмэктомия и пластика левого желудочка у пациентов с гигантскими заднебазальными аневризмами сердца

В.И. Урсуленко

Цель работы — оценить эффективность методики аневризмэктомии и пластики дефекта левого желудочка (ЛЖ) после резекции гигантских заднебазальных аневризм левого желудочка (ЗБ АЛЖ).

Материалы и методы. В Национальном ИССХ им. Н.М. Амосова за период с января 2006 по октябрь 2008 г. были прооперированы 1943 больных с ишемической болезнью сердца. Из них у 293 (15,1 %) ишемическая болезнь сердца сочеталась с АЛЖ. У 7 (2,4 %) из них была выявлена гигантская ЗБ АЛЖ. Нами разработан более рациональный, простой и несложный метод резекции этих форм аневризм сердца. Оригинальность метода — отсечение мешка аневризмы изнутри: спайки разделяют только на небольшой части переднелатеральной стенки мешка аневризмы шириной 2—3 см от ее основания над здоровым миокардом, длиной примерно 1/3 периметра ее верхней окружности. Затем делают продольный разрез 4—5 см, и получается Т-образный разрез стенки аневризмы. Зажимом Алис разводят края разреза и специальными ложечками, лапчатыми зажимами и кюретками удаляют тромбы в области шейки мешка аневризмы. После удаления тромбов изнутри, на расстоянии 2 см от основания шейки аневризмы, отсекают мешок аневризмы.

Результаты и обсуждение. Исходно значительно увеличеные величины конечнодиастолического объема у всех обследованных больных уменьшились на 20—40 %, что сопровождалось уменьшением конечносистолического объема и увеличением фракции выброса, которая у всех больных была меньше 45 %, на 20—25 %. У всех больных перед операцией отмечались увеличенные конечнодиастолическое давление в ЛЖ, систолическое и диастолическое давление в легочной артерии, у всех трех обследованных в динамике больных величины этих показателей снизились на 45—47 %. Контрольная рентгенконтрастная вентрикулография показала хороший эффект по воссозданию геометрии ЛЖ.

Выводы. Разработанная нами методика отсечения ЗБ АЛЖ изнутри и пластики дефекта ЛЖ с последующим герметичным сшиванием краев мешка аневризмы отличается простотой и доступностью, обеспечивает хороший эффект по воссозданию геометрии ЛЖ и улучшению его систолической функции.



Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, гигантские заднебазальные аневризмы левого желудочка, аневризмF эктомия, пластика левого желудочка

2. оригінальні дослідження

 

Хірургічне лікування постінфарктних аневризм серця. Вибір методу пластики лівого шлуночка після аневризмектомії

В.І. Урсуленко

Мета роботи — вивчити безпосередні наслідки пластики лівого шлуночка (ЛШ) розробленим методом зшивання країв широкої основи шийки головки аневризми 2-ярусним швом з одномоментною плікацією міжшлуночкової перегородки (МШП) для усунення цієї частини купола головки аневризми.

Матеріали і методи. Клінічним матеріалом слугували 283 пацієнти з ішемічною хворобою серця, ускладненою аневризмою ЛЖ (АЛЖ), яких послідовно прооперували з 01.01.2006 до 31.01.2007 р. Хворих розділено на три групи. Першу групу (n = 129) склали пацієнти з малими розмірами аневризми, в яких було використано лінійну пластику ЛШ. Залежно від способу операції їх розподілено на дві підгрупи. У 76 хворих виконано пластику ЛШ з АШК і кардіоплегією, а у 53 — шунтування коронарних артерій на працюючому серці й пластику ЛШ — в умовах фібриляції серця. 2-у і 3-ю групу склали пацієнти з АЛШ великих і середніх розмірів. Пацієнти 2-ї групи склали досліджувану групу (n = 124), яким пластику ЛШ виконували 2-ярусним швом з одномоментним гофруванням нижньоярусним швом між МШП, 3-ю (порівняльну; n = 23) — пацієнти, в яких для пластики ЛШ використовували латку за методом Дора. Оцінку кінцеводіастолічного (КДО) та кінцевосистолічного (КСО) об’ємів, фракції вигнання (ФВ), кінцеводіастолічного тиску лівого шлуночка (КДТ ЛШ), систолічного тиску в легеневій артерії (ЛА) проводили методами ЕхоКГ і зондуванням порожнин серця.

Результати та обговорення. Аналіз наслідків пластики ЛШ різними методами засвідчив, що при малих аневризмах і лінійній пластиці 2-ярусним швом (за потреби використовували гофрування МШП) уже на 5-ту — 7-му добу після операції вірогідно зменшилося КДО ЛШ з 183,4 до 150,7 мл (p < 0,05) у 1-й підгрупі і з 173,8 до 132,7 мл (p < 0,05) — в 2-й. ФВ у 1-й підгрупі не змінилося (47,1 % ± 7,4 % і 44,0 % ± 8,1 %; p > 0,05), у 2-й — збільшилося з (42,6 ± 7,3) до (47,8 ± 6,8) % (p ≤ 0,05). У цій підгрупі після операції в 66,0 % випадків не було потреби в допаміні, в 33,9 % помічено позитивну динаміку ЕКГ і лише в 5,6 % — негативну. У 43,4 % випадків прооперованих доставлено у відділення реанімації із самостійним диханням. Аналіз показників кардіогемодинаміки у 2-й і 3-й групах виявив вірогідне зменшення КСОЛШ (на 19,4 та 28,8 % відповідно в обох групах), проте ФВ у другій групі збільшилося з (37,8 ± 6,2) до (47,4 ± 3,8) % (p < 0,05), а в третій вона не змінилася. В 51,7 % випадків пацієнти 2-ї групи не мали потреби в допаміні після закінчення операції. Із цієї групи 40,6 % прооперованих доставлено у відділення реанімації із самостійним диханням, а із 3-ї — тільки одного (4,3 %). Повторне зондування порожнин серця виявило вірогідне зниження КДТ ЛШ — з (21,2 ± 4,8) до (12,3 ± 2,1) мм рт. ст. (p < 0,05) і тиску в ЛА — з (57,3 ± 10,5) до (36,3 ± 5,4) мм рт. ст. (p < 0,05). Середня тривалість перебування в клініці після операції в 3-й групі прооперованих хворих становила (12,1 ± 2,5) доби, у 2-й — (7,5 ± 1,5) доби (p < 0,05), що менше на (4,6 ± 2,0).

Висновки. Методика пластики ЛШ 2-ярусним швом з одномоментним усуненням перегородкової частини купола головки аневризми шляхом її гофрування нижньоярусним швом є ефективним методом пластики ЛШ після резекції середніх і великих АЛШ. Розроблена методика вже на госпітальному етапі операції дає змогу поліпшити скоротливу функцію ЛШ, про що свідчать збільшення ФВ, зниження КДТ ЛШ і тиску в ЛА, вірогідне зменшення об’ємів ЛШ. Дані контрольної вентрикулографії засвідчили ефективність і надійність методики щодо відновлення адекватної геометрії порожнини ЛШ при багатьох варіантах ЛШ.



Ключові слова: ішемічна хвороба серця, аневризма лівого шлуночка, аневризмектомія, пластика лівого шлуночка

 

Хирургическое лечение постинфарктных аневризм сердца. Выбор метода пластики левого желудочка после аневризмэктомии

В.И. Урсуленко

Цель работы — изучить непосредственные результаты пластики левого желудочка (ЛЖ) методом сшивания краев широкого основания шейки головки аневризмы 2-ярусным швом с одномоментной пликацией межжелудочковой перегородки (МЖП) для устранения этой части купола головки аневризмы.

 Материалы и методы. Клинический материал составили 283 пациента с ишемической болезнью сердца, осложненной аневризмы ЛЖ (АЛЖ), которые были последовательно оперированы с 01.01. 2006 по 31.01.2007 г. Больные разделены на 3 группы. Первую группу (n = 129) составили пациенты с малыми размерами аневризмы, у которых была использована линейная пластика ЛЖ. В зависимости от способа выполнения операции их разделили на 2 подгруппы. У 76 больных выполнена пластика ЛЖ с АИК и кардиплегией, а у 53 — шунтирование короранрных артерий на работающем сердце, а пластика ЛЖ — в условиях на фибрилляции сердца. Во 2-ю и 3-ю группы вошли пациенты с АЛЖ больших и средних размеров. Пациенты 2-й группы составили опытную группу (n = 124), которым пластику ЛЖ выполняли 2-ярусным швом с одномоментным гофрированием нижнеярусным швом МЖП, 3-ю (сравнительную, n = 23) — пациенты, у которых при пластике ЛЖ использовали заплату по методу Дора. Оценка конечнодиастолического (КДО) и конечносистолического (КСО) объемов, фракции изгнания (ФИ), конечнодиастолического давления левого желудочка (КДД ЛЖ), систолического давления в легочной артерии (ЛА) проводили методом ЭхоКГ и зондирования полостей сердца.

Результаты и обсуждение. Анализ результатов пластики ЛЖ разными методами показал, что при малых аневризмах и линейной пластике 2-ярусным швом (при необходимости выполняли частичное гофрирование МЖП) уже на 5—7 сутки после операции достоверно уменьшилось КДО ЛЖ: с 183,4 до 150,7 мл (p ≤ 0,05) в 1-й подгруппе; с 173,8 до 132,7 мл (p ≤ 0,05) — во 2-й. ФИ в 1-й подгруппе не изменилась ((47,1 ± 7,4) и (44,0 ± 8,1) %, p ≥ 0,05), во 2-й — увеличилась с (42,6 ± 7,3) до (47,8 ± 6,8) %; p ≤ 0,05). В этой подгруппе после операции в 66,0 % случаев не было необходимости допамине, в 33,9 % отмечена положительная динамика ЭКГ и только в 5,6 % — отрицательная. В 43,4 % случаев оперированные доставлены в ОИТ с самостоятельным дыханием. Сопоставительный анализ показателей кардиогемодинамики в 2-й и 3-й группах выявил достоверное уменьшение КСО ЛЖ — на 19,4 и 28,8 % соответственно в обеих группах. Однако ФИ во 2-й группе увеличилась с (37,8 ± 6,2) до (47,4 ± 3,8)% (p ≤ 0,05) а в 3-й она не изменилась. В 51,7 % случаев пациенты 2-й группы не нуждались в допамине после операции. Из этой группы 40,6 % оперированных были доставлены ОИТ с самостоятельным дыханием, из 3-й группы — только один (4,3 %). Повторное зондирование полостей сердца выявило достоверное снижение КДД ЛЖ — с (21,2 ± 4,8) до (12,3 ± 2,1) мм рт. ст. (p < 0,05) и давления в ЛА — с (57,3 ± 10,5) до (36,3 ± 5,4) мм рт. ст. (p < 0,05). Среднее пребывание в клинике после операции в 3-й группе составило (12,1 ± 2,5), во 2-й — (7,5 ± 1,5) сут (p < 0,05), что достоверно меньше на (4,6 ± 2) сут.

Выводы. Пластика левого желудочка 2-ярусным швом с одномоментным устранением перегородочной части купола головки аневризмы путем ее гофрирования нижнеярусным швом эффективный метод пластики ЛЖ после резекции средних и больших АЛЖ. Разработанная методика уже на госпитальном этапе после операции позволяет улучшить сократительную функцию левого желудочка, о чем свидетельствуют достоверные увеличение ФИ, снижение КДД ЛЖ и давления в ЛА, уменьшение объемов ЛЖ. Данные контрольной вентрикулографии показали эффективность и надежность методики при восстановлении адекватной геометрии полости ЛЖ при многих вариантах АЛЖ, приблизить ее к естественной форме.

Ключевые слова: ишемическая болезнь сердца, аневризма левого желудочка, аневризмэктомия, пластика левого желудочка

3. оригінальні дослідження

 

Предиктори якості життя у хворих з хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу за NYHA

Л.Г. Воронков, Л.П. Паращенюк, Г.В. Яновський , О.І. Семененко, Н.А.Ткач, А.В. Ляшенко

Мета роботи — визначити предиктори якості життя (ЯЖ) в однорідній за клініко-функціональним станом когорти пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), на підставі даних рутинного загальноклінічного та клініко-інструментального досліджень.

Матеріали і методи. Проведене стандартизоване опитування 554 пацієнтів із ХСН ІІІ функціонального класу (ФК) за допомогою хворобо-специфічної Міннесотської анкети — Minnesota Living with Heart Failure Questionnaire (MLHFQ). При цьому враховано 33 основних клінічних та інструментально-лабораторних показники, отримані в процесі обстеження пацієнтів за стандартним протоколом, передбаченим чинними рекомендаціями з діагностики та лікування ХСН. Після розподілу пацієнтів на групи відповідно до величин індексу ЯЖ, обчисленого за даними анкетування, за допомогою множинної логістичної регресії виділено незалежні предиктори ЯЖ пацієнтів з ХСН.

Результати та обговорення. Незалежними предикторами незадовільної ЯЖ у хворих із ХСН ІІІ ФК за NYHA виявилися: вік після 60 років, жіноча стать, ішемічне походження ХСН, перенесений інфаркт міокарда, стенокардія, дистанція 6-хвилинної ходьби ≤ 220 м, гіпохолестеринемія, гіперурикемія (≥ 600 мкмоль/л), лімфоцитопенія (лімфоцити ≤ 20 %), анемія (гемоглобін крові ≤ 120 г/л), кліренс креатиніну ≥ 60 мл/хв та частота серцевих скорочень у стані спокою ≥ 80 за 1 хв.

Висновки. Врахування предикторів ЯЖ, що підлягають модифікації, у хворих із ХСН — таких як артеріальна гіпертензія (OR = 1,57), тахікардія (OR = 1,61), ангінозний синдром (OR = 1,66), анемія (OR = 1,80), високий рівень сечової кислоти в плазмі крові (OR = 2,29), є доцільним під час здійснення диспансерного нагляду.

Ключові слова: хронічна серцева недостатність, якість життя, предиктори

 

Предикторы качества жизни у больных с хронической сердечной недостаточностью ІІІ функционального класса по NYHA

Л.Г. Воронков, Л.П. Паращенюк, Г.В. Яновский , О.И. Семененко, Н.А. Ткач, А.В. Ляшенко

Цель работы — определить предикторы качества жизни (КЖ) в однородной за клинико-функциональным состоянием группе пациентов с хронической сердечной недостаточностью (ХСН), базируясь на даных рутинного общеклинического и клинико-инструментального исследований.

Материалы и методы. Проведен стандартизированый опрос 554 пациентов из ХСН ІІІ функционального класса (ФК) с помощью болезнь-специфической Миннесотской анкеты — Minnesota Living with Heart Failure Questionnaire (MLHFQ). Были учтены 33 основные клинические и инструментально-лабораторные показателя, полученные в ходе обследования пациентов в соответствии со стандартным протоколом, предусмотренным действующими рекомендациями по диагностике и лечению ХСН. После распределения пациентов на группы в соответствии с величинами индекса КЖ, вычисленного на основе данных анкетирования, с помощью множественной логистической регрессии выделены независимые предикторы КЖ у пациентов с ХСН.

Результаты и обсуждение. Независимыми предикторами неудовлетворительного КЖ у больных из ХСН ІІІ ФК по NYHA оказались: возраст старше 60 лет, женский пол, ишемическое происхождение ХСН, перенесеный инфаркт миокарда, стенокардия, дистанция 6-минутной ходьбы ≤ 220 м, гипохолестеринемия, гиперурикемия (≥ 600мкмоль/л), лимфоцитопения (уровень лимфоцитов ≤ 20 %), анемия (уровень гемоглобина ≤ 120 г/ л), клиренс креатинина ≤ 60 мл/ мин и частота сердечных сокращений в состоянии покоя ≥ 80 в 1 мин.

Выводы. Учет потенциально модифицируемых предикторов КЖ в больных с ХСН — артериальной гипертензии (OR = 1,57), тахикардии (OR = 1,61), ангинозного синдрома (OR = 1,66), анемии (OR = 1,80), высокого уровня мочевой кислоты в плазме крови (OR = 2,29) — представляется целесообразным при осуществлении их диспансерного наблюдения.

Ключевые слова: хроническая сердечная недостаточность, качество жизни, предикторы

4. оригінальні дослідження

 

Діагностична цінність сучасних методів візуалізації серця у пацієнтів з постінфарктною аневризмою лівого шлуночка

М.М. Долженко, А.В. Руденко, С.В. Поташев, Н.М. Носенко, С.А. Руденко, О.А. Шараєвський, І.Л. Сарбаш

Мета роботи – порівняльна оцінка сучасних методів візуалізації лівих відділів серця у пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом (ПІК) та аневризмою лівого шлуночка (ЛШ) перед операцією аорто-коронарного шунтування (АКШ), комбінованою з аневризмектомією ЛШ (АКШ+АЕ) в оцінці глобальної скоротливості ЛШ та вірогідності виявлення аневризми ЛШ і внутрішньопорожнинного тромбозу аневризми ЛШ.

Матеріали і методи. Ста шістнадцяти пацієнтам віком (43,8 ± 10,2) року з ПІК із серцевою недостатністю I—ІІІ функціонального класу NYHA (фракція викиду (ФВ) ЛШ = 37,1 ± 12,4 %) виконано коронаровентрикулографію (КВГ), мультиспіральну комп’ютерну томографію (МСКТ) та допплерівську ехокардіографію (ЕхоКГ) перед плановою хірургічною реваскуляризацією ЛШ з метою оцінки глобальної скоротливості ЛШ та діагностики аневризми ЛШ і її тромбозу.

Результати та обговорення. Під час визначення ФВ ЛШ дані неінвазивних методів візуалізації кардіальних структур високо корелювали з даними КВГ (r = 0,80 для ЕхоКГ і r = 0,71 для МСКТ; р = 0,11). Трансторакальна ЕхоКГ мала аналогічну точність (86,2 %; р = 0,97) при діагностиці аневризм різної локалізації за рахунок високої чутливості (89,5 %) та позитивної предиктивної цінності (90,7 %) методу порівняно з КВГ. МСКТ мала максимальну точність (100 %; р < 0,0001) при діагностиці тромбозу аневризми ЛШ за рахунок високої специфічності (79,7 %) та негативної предиктивної цінності (87,3 %) методу порівняно з КВГ. Трансторакальна ЕхоКГ також мала вищу точність (94 %; р = 0,0031) за рахунок високої специфічності (76,8 %) та негативної предиктивної цінності (84,1 %) даного методу порівняно з КВГ. Дані МСКТ і трансторакальної ЕхоКГ при діагностиці хронічної аневризми ЛШ (r = 0,62 і 0,63 відповідно; р = 0,9) та її тромбоза (r = 0,52 і 0,36 відповідно; р = 0,14) вірогідно високо корелювали з даними «золотого стандарту» КВГ, а також високо корелювали один з одним (r = 0,95; p < 0,0001 та r = 0,86; р < 0,0001 відповідно). Не виявлено вірогідної різниці щодо прогностичної цінності МСКТ і трансторакальної ЕхоКГ для діагностики постінфарктних аневризм ЛШ та їх тромбозу.

Висновки. МСКТ та трансторакальна ЕхоКГ — високонадійні й інформативні методи для визначення глобальної скоротливості ЛШ та адекватна альтернатива КВГ для виявлення хронічної аневризми ЛШ та її тромбозу в пацієнтів з ПІК перед плановою хірургічною реваскуляризацією міокарда та резекцією аневризми ЛШ.



Ключові слова: аневризма лівого шлуночка, тромбоз, коронаровентрикулографія, мультиспіральная комп’ютерна томоF графія, ехокардіографія

 

Диагностическая ценность современных методов визуализации сердца у пациентов с постинфарктной аневризмой левого желудочка

М.Н. Долженко, А.В. Руденко, С.В. Поташев, Н.Н. Носенко, С.А. Руденко, О.А. Шараевский, И.Л. Сарбаш

Цель работы — сравнительная оценка современных методов визуализации левых отделов сердца у пациентов с постинфарктным кардиосклерозом (ПИК) и аневризмой левого желудочка (ЛЖ) перед операцией аорто-коронарного шунтирования (АКШ) в комбинации с аневризмэктомией ЛЖ (АКШ+АЭ), в оценке глобальной сократимости, достоверности выявления аневризмы ЛЖ и внутриполостного тромбоза аневризмы ЛЖ.

Материалы и методы. 116 пациентам в возрасте (43,8 ± 10,2) года с ПИК и сердечной недостаточностью I—ІІІ функционального класса NYHA (фракция выброса (ФВ) ЛЖ = 37,1 % ± 12,4 %) выполнены коронаровентрикулография (КВГ), мультиспиральная компьютерная томография (МСКТ) и допплеровская эхокардиография (ЭхоКГ) перед плановой хирургической реваскуляризацией ЛЖ с целью оценки глобальной сократимости ЛЖ и диагностики аневризмы ЛЖ и ее тромбоза.

Результаты и обсуждение. При определении ФВ ЛЖ данные неинвазивных методов визуализации кардиальных структур тесно коррелировали с данными КВГ (r = 0,80 для ЭхоКГ и r = 0,71 для МСКТ; р = 0,11). Трансторакальная ЭхоКГ имела аналогичную точность (86,2 %; р = 0,97) при диагностике аневризм разной локализации за счет высокой чувствительности (89,5 %) и положительной предиктивной ценности (90,7 %) метода по сравнению с КВГ. МСКТ имела максимальную точность (100 %; р < 0,0001) при диагностике тромбоза аневризмы ЛЖ за счет высокой специфичности (79,7 %) и отрицательной предиктивной ценности (87,3 %) метода по сравнению с КВГ. Трансторакальная ЭхоКГ также имела более высокую точность (94 %; р = 0,0031) за счет высокой специфичности (76,8 %) и отрицательной предиктивной ценности (84,1 %) метода по сравнению с КВГ. Данные МСКТ и трансторакальной ЭхоКГ при диагностике хронической аневризмы ЛЖ (r = 0,62 и 0,63 соответственно; р = 0,9 ) и ее тромбоза (r = 0,52 и 0,36 соответственно; р = 0,14 ) достоверно высоко коррелировали с данными «золотого стандарта» КВГ, а также друг с другом (r = 0,95; p < 0,0001 и r = 0,86; р < 0,0001 соответственно). Не выявлено достоверной разницы в прогностической ценности МСКТ и трансторакальной ЭхоКГ при диагностике постинфарктных аневризм ЛЖ и их тромбоза.

Выводы. МСКТ и трансторакальная ЭхоКГ — высоконадежные и информативные методы для определения глобальной сократимости ЛЖ и адекватная альтернатива КВГ для выявления хронической аневризмы ЛЖ и ее тромбоза у пациентов с ПИК перед плановой хирургической реваскуляризацией миокарда и резекцией аневризмы ЛЖ.



Ключевые слова: аневризма левого желудочка, тромбоз, коронаровентрикулография, мультиспиральная компьютерная томография, эхокардиография

5. оригінальні дослідження

 

Вплив терапії статинами на віддалені наслідки гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST

К.М. Амосова, О.Б. Яременко, Д.Л. Федьков, І.С. Ковальова, П.О. Лазарєв, А.В. Саблін, Н.В. Мельниченко

Мета роботи — визначити вплив терапії статинами в загальноприйнятих дозах на віддалені наслідки гострого коронарного синдрому (ГКС) без підйому сегмента ST (загальну летальність і частоту повторних ГКС) і залежність їхнього ефекту від початкового рівня загального холестерину (ХС) у рамках одноцентрового ретроспективного обсерваційного дослідження.

Матеріали і методи. Проведено аналіз віддалених (протягом року) наслідків перенесеного ГКС без підйому сегмента ST (смерть від будь-яких причин, повторні ГКС, які стали причиною госпіталізації) шляхом анкетування по телефону у 1030 хворих, яких, за даними історій хвороб, було виписано з таким діагнозом із Центральної міської клінічної лікарні за період з 01.01.2002 до 31.12.2004 р. З них 239 хворих, які в складі комплексного лікування отримували статини (симвастатин по 20 мг або аторвастатин по 10 мг), склали основну групу, а 791 — контрольну (статинів не отримували). Обидві групи хворих були порівнянні за віком — відповідно (63,5 ± 2,5) та (67,2 ± 2,7) років, статтю та питомою вагою інфаркту міокарда (ІМ) без зубця Q, частотою ІМ в анамнезі. Для виявлення впливу сироваткового рівня загального ХС, що визначали ферментативним методом на 4-ту — 7-му добу лікування в стаціонарі, на ефективність терапії статинами хворих розділено на дві підгрупи: першу (n = 487) склали хворі з рівнем початкового загального ХС ≥ 5,0 ммоль/л, у т. ч. 164 хворих, які отримували статини, і 323 хворі, які їх не отримували; другу підгрупу (n = 209) склали хворі з рівнем загального ХС < 5,0 ммоль/л (відповідно 44 хворі основної групи і 165 — контрольної). Середній вік і стать хворих в обох підгрупах вірогідно не відрізнялися.

Результати та обговорення. Загальна летальність хворих основної групи до кінця року виявилася меншою, ніж у контрольній (відповідно 2,9 проти 10,0 %; р < 0,01). Ці хворі, однак, відрізнялися від хворих контрольної групи більшим початковим рівнем загального ХС (у середньому (6,15 ± 0,10) і (5,66 ± 0,06) ммоль/л; р < 0,05), вищою частотою застосування в госпітальний період хірургічної реваскуляризації міокарда (відповідно 7,5 і 3,2 %; р < 0,01), лікування клопідогрелем (15,9 та 3,0 %) і β-адреноблокаторами (на 9 %; усі р < 0,01), без істотної різниці щодо лікування аспірином, гепаринами і інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту. Частота повторних ГКС, які вимагали госпіталізації в основній і контрольній групах, становила 16,5 % проти 18,1 % (р > 0,05). У хворих, які не приймали статинів, рівень загального ХС< 5 ммоль/л асоціювався з вищою загальною летальністю до кінця першого року, порівняно з хворими з рівнем загального ХС ≥ 5 ммоль/л — відповідно 10,1 % проти 5,5 % (р < 0,05). У хворих основної групи порівняно з контрольною зниження загальної летальності відбувалось як у підгрупі із загальним ХС ≥ 5,0 ммоль/л (з 6,8 до 3,0 %), так і підгрупі із загальним ХС< 5,0 ммоль/л (з 12,1 % до 2,3; усі р < 0,05); показник частоти повторного ГКС значних змін не зазнав у обох підгрупах.

Висновки. За даними ретроспективного аналізу, введення в комплекс терапії хворих, що перенесли ГКС без підйому сегмента ST, статинів у загальноприйнятих терапевтичних дозах, починаючи з 6-ї доби лікування в стаціонарі, сприяло зниженню загальної летальності до кінця першого року порівняно з такою у порівнюваних за віком і статтю хворих, що отримували лише загальноприйняту терапію, на 71 %, проте не впливало на частоту госпіталізації з приводу повторних ГКС. Виразність позитивного впливу терапії статинами на виживаність хворих ГКС без підйому сегмента ST до кінця першого року від розвитку хвороби не залежить від початкового сироваткового рівня загального ХС (< 5 і ≥ 5 ммоль/л).



Ключові слова: гострий коронарний синдром, статини, віддалені наслідки, рівень загального холестерину

 

Влияние терапии статинами на отдаленные последствия острого коронарного синдрома без подъема сегмента ST

Е.Н. Амосова, О.Б. Яременко, Д.Л. Федьков, И.С. Ковалёва, П.А. Лазарев, А.В. Саблин, Н.В. Мельниченко

Цель работы — определить влияние терапии статинами в общепринятых дозах на отдаленные последствия острого коронарного синдрома (ОКС) без подъема сегмента ST (общую летальность и частоту повторных ОКС) и зависимость их эффекта от исходного уровня общего холестерина (ХС) в рамках одноцентрового ретроспективного обсервационного исследования.

Материалы и методы. Проведен анализ отдаленных (в течение года) последствий перенесенного ОКС без подъема сегмента ST (смерть от любых причин, повторные ОКС, требовавшие госпитализации) путем анкетирования по телефону 1030 больных, которые, согласно данным историй болезни, были выписаны с таким диагнозом из Центральной городской клинической больницы в период с 01.01.2002 г. по 31.12.2004 г. Из них 239 больных, получавших в составе комплексного лечения статины (симвастатин по 20 мг или аторвастатин по 10 мг), составили основную группу, а 791 — контрольную (статины не получали). Обе группы были сопоставимы по возрасту — соответственно (63,5 ± 2,5) и (67,2 ± 2,7) года, полу и удельному весу инфаркта миокарда (ИМ) без зубца Q, частоте ИМ в анамнезе. Для выявления влияния сывороточного уровня общего ХС, определенного ферментативным методом на 4—7-е сутки лечения в стационаре, на эффективность терапии статинами больных разделили на две подгруппы: первую (487 больных) составили больные с уровнем исходного общего ХС ≥ 5,0 ммоль/л, в т. ч. 164 больных, получавших статины, и 323 больных, не получавших их; вторую подгруппу (209 человек) составили больные с уровнем общего ХС < 5,0 ммоль/л (соответственно 44 больные основной группы и 165 — контрольной).

Результаты. Общая летальность больных основной группы к концу 1-го года была меньше, чем в контрольной группе (соответственно 2,9 % против 10,0 %, р < 0,01). Эти больные, однако, отличались от больных контрольной группы более высоким уровнем общего ХС (в среднем (6,15 ± 0,10) и (5,66 ± 0,06) ммоль/л; р < 0,05), большей частотой применения хирургической реваскуляризации миокарда (соответственно 7,5 % и 3,2 %), лечения клопидогрелем (15,9 % и 3,0 %) и β-адреноблокаторами (на 9 %; все р < 0,01) при отсутствии существенной разницы лечения аспирином, гепаринами и ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента. Частота повторных ОКС, требовавших госпитализации, в основной и контрольной группах были 16,5 % против 18,1 (р > 0,05). У больных, не принимавших статинов, уровень общего ХС < 5,0 ммоль/л ассоциировался с более высокой общей летальностью к концу первого года в сравнении с больными с уровнем общего ХС ≥ 5,0 ммоль/л — соответственно 10,1 % против 5,5 (р < 0,05). У больных основной группы в сравнении с контрольной группой снижение общей летальности наблюдалось как в подгруппе с общим ХС ≥ 5,0 ммоль/л (с 6,8 % до 3,0), так и подгруппе с общим ХС < 5,0 ммоль/л (с 12,1 % до 2,3; все р < 0,05); показатель частоты повторного ОКС существенных изменений не претерпел в обеих подгруппах.

Выводы. По данным ретроспективного анализа, включение в терапию больных, перенесших ОКС без подъема сегмента ST, статинов в общепринятых дозах начиная с 6-х суток лечения в стационаре, способствовало снижению общей летальности к концу первого года в сравнении с таковой у сопоставимых по возрасту и полу больных, получавших только общепринятую терапию, на 71 %, но не влияло на частоту госпитализации по поводу повторных ОКС. Выраженность положительного влияния терапии статинами на выживаемость больных ОКС без подъема сегмента ST к концу первого года от возникновения заболевания не зависит от исходного сывороточного уровня общего ХС (< 5 и ≥ 5 ммоль/л).

Ключевые слова: острый коронарный синдром, статины, отдаленные последствия, уровень общего холестерина

6. оригінальні дослідження

 

Досвід ендоваскулярного закриття дефекту міжпередсердної перегородки оклюдером Amplatzer

Ю.В. Панічкін, Б.В. Черпак, І.О. Дітківський, С.М. Фанта, В.М. Бешляга, О.А. Мазур, Я.П. Труба, В.В. Лазоришинець

Мета роботи — показати, що черезшкірна корекція вторинного дефекту міжпередсердної перегородки (ДМПП) є безпечним та ефективним методом лікування цієї вади.

Матеріали і методи. За період з червня 2003 року до грудня 2008-го закриття вторинного ДМПП виконано 27 пацієнтам (19 жінок, 8 чоловіків) віком від 7 до 54 років (середній вік 22,2 року ± 13,2 року). Всім пацієнтам проводили попередню діагностику за допомогою трансторакального ЕхоКГ, у 12 випадках (44 %) виконано транс-стравохідне ехо-дослідження. Оцінювали кількість дефектів, їхній діаметр, наявність країв дефекту, а також відсутність аневризматичного випинання міжпередсердної перегородки та інших вад серця. Діаметр ДМПП у пацієнтів був від 9 до 34 мм, у середньому (23,3 ± 7,6) мм. В одному випадку виявлено 2 ДМПП (4 %). У 3 пацієнтів ДМПП був без переднього (аортального) краю 99 (11 %). Розмір оклюдера Amplatzer Septal Occluder становив від 10 до 36 мм, у середньому (24,9 ± 7,0) мм.

Результати та обговорення. Усі пацієнти в післяопераційний період від 3 міс до 5 років скарг не пред’являли. При ЕхоКГ спостерігали адекватне положення оклюдера на міжпередсердній перегородці, без порушення функції атріовентрикулярних клапанів, ритму серця та резидуальних шунтів.

Висновки. Ендоваскулярне закриття вторинного ДМПП за допомогою оклюдера системи Amplatzer дозволяє усунути внутрішньосерцеве шунтування крові у 100 % хворих з відносно невеликою частотою серйозних ускладнень (ушкодження стінки лівого передсердя з тампонадою серця в 3,7 %).



Ключові слова: вторинний дефект міжпередсердної перегородки, черезшкірне закриття, окклюдер Amplatzer

 

Опыт эндоваскулярного закрытия дефекта межпредсердной перегородки оклюдером Amplatzer

Ю.В. Паничкин, Б.В. Черпак, И.А. Дитковский, С.М. Фанта, В.М. Бешляга, А.А. Мазур, Я.П. Труба, В.В. Лазоришинец

Цель работы — показать, что чрезкожная коррекция вторичного дефекта межпредсердной перегородки (ДМПП) является безопасным и эффективным методом лечения упомянутого порока.

Материалы и методы. За период с июня 2003 года по декабрь 2008-го закрытие вторичного ДМПП выполнено 27 пациентам (19 женщин, 8 мужчин) в возрасте от 7 до 54 лет (средний возраст 22,2 года ± 13,2 года). Всем пациентам проводили предварительную диагностику с помощью трансторакального ЭхоКГ, в 12 случаях (44 %) проведено транспищеводное эхоисследование. Оценивали количество дефектов, их диаметр, наличие краев дефекта, а также отсутствие аневризматического выпячивания межпредсердной перегородки и отсутствие других пороков сердца. Диаметр ДМПП у пациентов был от 9 до 34 мм (в среднем 23,3 мм ± 7,6 мм). В одном случае выявлено 2 ДМПП (4 %). У 3 (11 %) пациентов ДМПП был без переднего (аортального) края. Размер окклюдера Amplatzer Septal Occluder составлял от 10 до 36 мм (в среднем 24,9 мм ± 7,0 мм).

Результаты и обсуждение. Все пациенты в послеоперационный период от 3 мес до 5 лет жалоб не предъявляли. При ЭхоКГ наблюдали адекватное положение оклюдера на межпредсердной перегородке, без нарушения функции атриовентрикулярных клапанов, ритма сердца и резидуальных шунтов.

Выводы. Эндоваскулярное закрытие вторичного ДМПП при помощи окклюдера системы Amplatzer позволяет устранить внутрисердечное шунтирование крови у 100 % больных с относительно небольшой частотой серьезных осложнений (повреждение стенки левого предсердия с тампонадой сердца в 3,7 %).



Ключевые слова: вторичный дефект межпредсердной перегородки, чрезкожное закрытие, окклюдер Amplatzer

7. огляди

 

Периопераційний період: проблема відміни серцево-судинних препаратів Частина IІ

В.Г. Мішалов, Н.Ю. Літвінова

Мета — проаналізувати проблеми та шляхи їхнього вирішення, пов’язані з відміною та відновленням вживання лікарських препаратів, зокрема серцево-судинних засобів, антикоагулянтів та дезагрегантів в періопераційний період. У доопераційний період важливо уникати використання ліків, які можуть негативно взаємодіяти із засобами анестезії. Після операції необхідно запобігти розвиткові синдрому відміни та можливому прогресуванню головного захворювання.



Ключові слова: відміна вживання препаратів, періопераційний період, серцевоFсудинні захворювання

 

Периоперационный период: проблема отмены сердечно-сосудистых препаратов Часть IІ

В.Г. Мишалов, Н.Ю. Литвинова

Цель — проанализировать проблемы и пути их решения, связанные с отменой и возобновлением приема лекарственных препаратов, включая сердечно-сосудистые средства, антикоагулянты и дезагреганты в периоперационный период. В дооперационный период важно избегать использования лекарств, которые могут отрицательно взаимодействовать со средствами анестезии. После операции необходимо предупредить развитие синдрома отмены и возможное прогрессирование основного заболевания.

Ключевые слова: отмена приема препаратов, периоперационный период, сердечноFсосудистые заболевания

8. огляди

 

Тетрада Фалло Частина ІV

В.Б. Демянчук, А.І. Терещенко, С.О. Дикуха, В.В. Лазоришинець

У статті викладено деякі історичні і сучасні погляди на складну вроджену ваду серця — тетраду Фалло. В історичному контексті представлено різні методи паліативних хірургічних втручань, які є певною стадією у хірургічному лікуванні вади. Паліації дають змогу хворим пережити критичні періоди природного перебігу вади і безпечно перейти до кінцевого етапу лікування. Продемонстровано переваги і недоліки цього виду операцій.



Ключові слова: тетрада Фалло, хірургічне лікування, паліативні втручання

 

Тетрада Фалло. Часть ІV

В.Б. Демянчук, А.И. Терещенко, С.Е. Дикуха, В.В. Лазоришинец

В статье изложены некоторые исторические и современные взгляды на сложный врожденный порок сердца — тетраду Фалло. В историческом контексте представлены различные методы паллиативных хирургических вмешательств, которые являются определенной стадией в процессе хирургического лечения порока. Паллиации позволяют больным пережить критические периоды естественного течения порока и безопасно перейти к конечному этапу лечения. Продемонстрированы преимущества и недостатки этого вида операций.

Ключевые слова: тетрада Фалло, хирургическое лечение, паллиативные вмешательства

9. огляди

 

Синдром слабкості синусового вузла

М.Т. Ватутін, Н.В. Калінкіна, К.В. Михальченко

Висвітлено питання анатомії, етіології, патогенезу, класифікації і епідеміології синдрому слабкості синусового вузла. Проаналізовано стан і перспективи розвитку методів діагностики і лікування хвороби. Наведено дані про їхню ефективність.



Ключові слова: синдром слабкості синусового вузла, порушення ритму, синкопе

 

Синдром слабости синусового узла

Н.Т. Ватутин, Н.В. Калинкина, Е.В. Михальченко

Освещены вопросы анатомии, этиологии, патогенеза, классификации и эпидемиологии синдрома слабости синусового узла. Проанализированы состояние и перспективы развития методов диагностики и лечения заболевания. Приведены данные об их эффективности.

Ключевые слова: синдром слабости синусового узла, нарушения ритма, синкопе

10. огляди

 

Місце бета-адреноблокаторів ультракороткої дії в невідкладній кардіології

С.М. Терещенко

В огляді представлено дані про бета-адреноблокатор (БАБ) ультракороткої дії есмолол (препарат «Бревіблок» компанії «Бакстер»), особливості його фармакокінетики і фармакодинаміки, наслідки його клінічного застосування при гострому інфаркті міокарда, гіпертонічному кризі та надшлуночкових аритміях. Широке застосування препарат знайшов також у периопераційний період для зниження ризику серйозних ускладнень з боку серцевоFсудинної системи без небезпеки розвитку синдрому відміни, який часто спостерігається після відміни пероральних БАБ тривалої дії. Доведено безпеку терапії есмололом завдяки можливості тривалого (багатогодинного) введення й індивідуального титрування доз, а також швидкій (20 хв) оборотності ефекту



Ключові слова: бета-адреноблокатор, есмолол, лікування, ускладнення, безпека

 

Место бета-адреноблокаторов ультракороткого действия в неотложной кардиологии

С.Н. Терещенко

В обзоре представлены данные относительно бета-адреноблокатора (БАБ) ультракороткого действия эсмолола (препарат «Бревиблок» компании «Бакстер»), особенностей его фармакокинетики и фармакодинамики, а также результаты его клинического применения при таких неотложных состояниях, как острый инфаркт миокарда, гипертонический криз и наджелудочковые аритмии. Широкое применение препарат нашел также в периоперационный период для снижения риска осложнений со стороны сердечноFсосудистой системы без опасности развития синдрома отмены, часто наблюдающегося после отмены пероральных БАБ длительного действия. Доказана безопасность терапии эсмололом благодаря возможности длительного многочасового введения и индивидуального титрования дозировок, а также быстрой (в течение 20 мин) обратимости эффекта.

Ключевые слова: бетаFадреноблокатор, эсмолол, лечение, осложнения, безопасность


Видавництво


Послуги


Партнери


Рекламодавці


Передплата








© Видавнича група
«ВІТ-А-ПОЛ»