DOI: https://doi.org/10.30978/HV2018158

Профілактика тромбоемболії легеневої артерії на тлі трансфасціального тромбозу

Ya. M. Popovich

Анотація


Мета роботи — обґрунтувати показання до хірургічної профілактики тромбоемболії легеневої артерії при трансфасціальних тромбозах у системі нижньої порожнистої вени.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження та хірургічного лікування 125 пацієнтів із трансфасціальним тромбозом, пролікованих у відділенні хірургії судин Закарпатської обласної клінічної лікарні ім. А. Новака протягом 1995 — 2014 рр. Чоловіків було 47 (37,6 %), жінок 78 (62,4 %) віком від 16 до 83 років, у середньому (53,0 ± 2,5) року. Частота трансфасціального тромбозу серед усіх пролікованих пацієнтів (n = 1601) з гострим варикотромбофлебітом за згаданий період — 7,8 % спостережень. Для обстеження хворих застосували лабораторні та інструментальні методи дослідження: ультразвукову допплерографію та ультразвукове дуплексне сканування (Aloka­3500, Японія; My Lab­50, Італія; HDI­1500 ATL­Philips; Ultima Pro­30, z.one Ultra, Zonare Medical Systems Inc., США).

Результати та обговорення. У 62 (49,6 %) пацієнтів поширення тромботичного процесу на глибоку венозну систему відбувалося в ділянці сафено­феморального співгирла з переходом на загальну стегнову вену, довжина рухомої частини тромботичних мас варіювала від 1,5 до 7,5 см, у середньому (4,2 ± 0,7) см. У 54 (87,1 %) пацієнтів при поширенні рухомої верхівки тромботичних мас за межі сафено­феморального співгирла довжиною до 3 см тромбектомію вдалося виконати через гирло великої підшкірної вени на висоті проби Вальсальви. У 8 (12,9 %) пацієнтів з метою тромбектомії виконали венотомний розріз загальної стегнової вени. У 20 (16,0 %) хворих поширення тромботичного процесу на глибоку венозну систему спостерігали в ділянці сафено­поплітеального співгирла з переходом на підколінну вену. Довжина рухомої частини тромботичних мас при поширенні через сафено­поплітеальне співгирло варіювала від 1,5 до 5,5 см, у середньому (3,3 ± 0,5) см. У 15 (75,0 %) пацієнтів вдалося виконати тромбектомію з підколінної вени через гирло малої підшкірної вени, а у 5 (25,0 %) під час тромбектомії виконували венотомію підколінної вени. Перехід тромботичного ураження через перфорантні вени гомілки виявили у 43 (34,4 %) пацієнтів. При цьому верхівка тромботичних мас локалізувалася в гомілкових венах у 7 (16,3 %), у суральних венах — у 16 (37,2 %), у підколінній вені — у 17 (39,5 %) та в поверхневій стегновій вені — у 3 (7,0 %) пацієнтів. У 7 хворих при локалізації верхівки тромботичних мас у перфорантній вені виконували тромб­ектомію з останньої під час компресії литкових м’язів та лігування перфорантної вени. У разі переходу тромботичних мас через перфорантні вени на гомілкові вени у 7 пацієнтів виконали лігування підколінної вени нижче від впадіння малої підшкірної вени з метою профілактики тромбоемболії легеневої артерії. У 26 пацієнтів виконали відкриту тромбектомію з підколінної вени або сурального венозного синуса за допомогою венотомії з наступним лігуванням уражених венозних синусів. У 3 пацієнтів у разі поширення процесу на підколінну й поверхневу стегнову вену виконали лігування останньої нижче від впадіння гирла глибокої стегнової вени.

Висновки. У випадку трансфасціального тромбозу з метою профілактики тромбоемболії легеневої артерії слід розширити об’єм оперативного втручання. Пацієнтам із трансфасціальним тромбозом незалежно від радикальності операції слід призначити лікування, як при тромбозі глибоких вен.

 


Ключові слова


тромбоз глибоких вен; гемодинаміка; трансфасціальний тромбоз; тромбоемболія легеневої артерії; тромбектомія

Повний текст:

PDF

Посилання


Boiko VN, Bereznytskyi Ya.S., Venher IK. ta in. Venoznyi tromboembolizm: diahnostyka, likuvannia, profilaktyka. Mizhdystsyplinarni klinichni rekomendatsii. Kyiv, 2013. s. 63 (Ukrainian).

Rusyn VI, Korsak VV, Boldizhar PO. ta in. Varykotromboflebit: monohrafiia. Uzhhorod: Karpaty. 2012:288 (Ukrainian).

Baekgaard N, Broholm R, Just S, Baekgaard N. Indications for stenting during thrombolysis. Phlebology. 2013;28, Suppl. 1:112-116.

Clair D. Pros and cons for intravascular ultrasound in stenting. Phlebology. 2013;28, Suppl. 1:129-134.

Deep Vein Thrombosis and Pulmonary Embolism [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.cdc.gov/ncbddd/dvt/documents/aboutcdcswork.pdf.

Nicolaides AN, Fareed J, Kakkar AJ et al. Prevention and treatment of venous thromboembolism. International consensus statement (Guidelines according to scientific evidence). Int Angiol. 2006;N 25:101-161.

Tamariz LJ, Eng J, Segal JB et al. Usefulness of clinical prediction rules for the diagnosis of venous thromboembolism: a systematic review. Am J Med Sci. 2004;N 117:676-684.

Wells PS, Anderson DR, Rodger M et al. Evaluation of the D-dimer in the diagnosis of suspected deep vein thrombosis. A blood clot (thrombos) in a vein deep within the muscle, typically in the thigh or calf. It is caused by disease or the lack of activity such as sitting for hours at a computer screen. N Engl J Med. 2003;N 349:1227-1235.




© Серце і судини, 2020
© ТОВ «ВІТ-А-ПОЛ», 2020